дощовиця
ДОЩ, ДОЩОВИ́ЦЯ розм., ХЛЯ́ПАВКА діал.; ЗЛИ́ВА, ХЛЮЩ (ХЛЮ́ЩА), ЗАЛИ́ВА розм., ЛИ́ВЕНЬ розм., ПРО́ЛИВЕНЬ розм. (сильний); ХВИ́ЩА розм. (сильний холодний); ПЛО́ВА діал. (з бурею). Люблю я дощ рясний, що гучно з неба ллється: Після дощу того уся земля цвіте (М. Рильський); Брели (переселенці) примарами — вдень, вночі, в дощовицю, заметіль (В. Бабляк); — Я вмру восени, в саму хляпавку (Лесь Мартович); Ще падають перші краплини дощу.., чути шум зливи, що невблаганно насувається на слободу (А. Шиян); Ідуть дощі — Густі хлющі, Почався листопад (П. Воронько); Липень почався хлющею. Розлилася гнила Пляшівка по рівнині (Р. Іваничук); Легкі, тонкі хмарки летіли прудко, неначе літом після заливи (І. Нечуй-Левицький); — Федоре! Іди ради Бога скоріше! — стоячи на ливні-дощі, кричить Уляна (Панас Мирний); Дощ як поросне..! Справжнісінький проливень (І. Вирган); А хвища не вгавала, і Янкович подумав, що у Бескидах завжди знайдуться вітер і вода (Є. Куртяк); Б'ють плови весняні, ричать громом гірські верхи (М. Коцюбинський). — Пор. мря́ка.
Словник синонімів української мови