дратівний

ПОДРА́ЗЛИВИЙ (який діє, перев. негативно, на організм або окремі органи, спричиняє подразнення), ПОДРА́ЗНИЙ, ПОДРА́ЗНЮЮЧИЙ рідко, ДРАТІВНИ́Й, ДРАТІВЛИ́ВИЙ, ДРАЖЛИ́ВИЙ, ДРАЗЛИ́ВИЙ, ПОДРА́ЗНЮВАЛЬНИЙ, ДРАТЛИ́ВИЙ (пов'язаний з дією подразника на організм чи окремий орган). Шибки на веранді вже не відповідали на зітхання далеких гармат тонким подразливим дзвоном (О. Гончар); Подразна дія світла; Подразнююча речовина; Велику приземкувату хату, де розмістилася санітарна частина полку, сповнювали гострі, дратівні пахощі карболки, поту, закипілої крові (С. Журахович); Тишу порушувало завивання мотора та дратівливе деренчання.. скла (Ю. Мушкетик); День — другий, і мури та ґрати, міська гуркотнява, дражливі дзвінки,.. — все лишилося десь за мною (С. Васильченко); Не забула (Надія), що Шафорост не прощає їй жодного дразливого слова (Я. Баш); Подразнювальний процес.

Значення в інших словниках

1. дратівний — дратівни́й прикметник  Орфографічний словник української мови
2. дратівний — -а, -е. Який діє на органи чуття, подразнює їх. || у знач. ім. дратівне, -ного, с. Ліки, що викликають подразнення, діють як дратівник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дратівний — ДРАТІВНИ́Й, а́, е́. Який діє на органи чуття, подразнює їх. Велику приземкувату хату, де розмістилася санітарна частина полку, сповнювали гострі, дратівні пахощі карболки, поту, закипілої крові (Жур., Вечір.., 1958, 257); Він обома руками..  Словник української мови в 11 томах