дряпіка
ЗДИ́РНИК розм. (той, хто вимагає або домагається чого-небудь шляхом примусу, погроз, насильства, хто оббирає, обдирає кого-небудь), ДРАПІ́ЖНИК (ДРЯПІ́ЖНИК) розм., ДРАПІ́КА (ДРЯПІ́КА) розм., ДРАПІ́ЖКА (ДРЯПІ́ЖКА) розм., ДЕРІ́Й розм., ДЕРУ́Н розм., ЗДИ́РЦЯ діал., ДЕРИ́ЛЮД рідко. На одному з них (полюсів) — невелика купка багатіїв і здирників, на другому — жахливі злидні, бідність (І. Цюпа); Харитоненко вдається на всякі хитрощі, щоб окрутить заробітчан. Здирщик на всю округу! (К. Гордієнко); Сельський був знаний як наклепник, фіскал і драпіжник (П. Панч); (Кукса:) От, чортів дряпіжник! (Виймає з кишені гроші). Нате вам! (М. Кропивницький); З батька рідного візьме (писар) — такий дерій (С. Васильченко); — Не один Джафар-баша був такий здирця, — урвала дівчина (З. Тулуб); — Дай цьому дерилюду синеньку, бо він такий, що здере з живого й мертвого (М. Стельмах). — Пор. експлуата́тор.
Словник синонімів української мови