дурняк
ДУРНИ́ЦЯ розм. (те, що дістається даром), ДУРНИ́ЧКА розм., ДУРНЯ́К розм.; ПО́ПА́С заст. (дармова їжа, пожива). Не микайся, Грицю, на дурницю, бо дурниця боком вилізе! (прислів'я); — Всім не поможете. Ген скільки тих людей у селі, що на дурничку кинулися б. А я не хочу замарно (Є. Гуцало); — Ось тебе... виконроб товариш Красуля посилає сьогодні із скрепером на другий об'єкт.. Прогулянка на півста кілометрів у будній день. Не кожному ж випадає такий дурняк (О. Гончар); У се містечко внадився, знаходячи там собі добрий попас, один чернець (переклад М. Лукаша).
Словник синонімів української мови