духовний
ДУХО́ВНИЙ (пов'язаний з розумовим, психічним життям, внутрішнім світом людини), МОРА́ЛЬНИЙ, ВНУ́ТРІШНІЙ, ДУХО́ВИЙ зах.; ДУШЕ́ВНИЙ, ЧУТТЄ́ВИЙ (стосовний психічної діяльності); ПЛАТОНІ́ЧНИЙ (про почуття — позбавлений чуттєвості). Єдина людина, з якою він міг балакати, була мати, і порозуміння між ними йшло не на словах, не в розмовах, а внутрішньою, духовною стороною (Григорій Тютюнник); Праця прикрашає людину, створює моральний запас міцності (В. Логвиненко); Людина стійкої внутрішньої злагоди, Ганна Остапівна й на Марисю впливає заспокійливо (О. Гончар); Страшно дивитися на чоловіка, у котрого за розстроєм організму пішли в розлад усі духові сили (І. Франко); — Що ж вона казала? .. — Ну.. що ви.. Про ваші добрі почуття, про вашу душевну чистоту, благородство.. (Є. Гуцало); Наш чуттєвий світ, звичайно, невіддільний від споконвічного прагнення до щастя (з журналу); Я за тебе, Зоє, рад і вмерти, і любов у мене платонічна (А. Кримський).
РЕЛІГІ́ЙНИЙ (який стосується релігії, ґрунтується на релігії), ДУХО́ВНИЙ, КОНФЕСІ́ЙНИЙ. На стінах висіли картини релігійних і буколічних сюжетів (Ю. Смолич); Сьогодні якесь релігійне свято (Григорій Тютюнник); Крім Євангелія, в світлиці нема жодної книги — ні світської, ні богослужебної, ні духовної (М. Стельмах); Знакові системи етнічних культур мали різнорівневу структуру: одні стереотипи підкреслювали етнічну належність, інші — регіональну, ще інші — конфесійну (з журналу).
Словник синонімів української мови