душиця

ДУША́ (внутрішній світ людини з її почуттями, переживаннями, настроями), ДУХ, НУТРО́ розм., СЕРЕ́ДИНА розм., УТРО́БА розм., ДУШИ́ЦЯ зневажл. Вічна легенда про двох братів, вирізьблена на далекому місяці, бентежить душу, як і завжди, .. своєю трагедією (І. Багряний); Як не любити роботи розумної, Праці, що дух веселить? (М. Рильський); Раніше Мар'ян перед Глущуком своє хиже нутро маскував солодкими словами (С. Чорнобривець); Такий мій характер, така моя середина, і я не раз обливав слізьми свої руки, схиливши голову на них, не в силі хоч раз цього позбутися (Ю. Яновський); Бажання куці, та неситі й злі. Дарма таїть їх немічна утроба (Л. Дмитерко); Він зібрав всі сили, всю рішучість, на яку спроможна була його мізерна душиця (З. Тулуб).

Значення в інших словниках

1. душиця — души́ця іменник жіночого роду зневажл.  Орфографічний словник української мови
2. душиця — I -і, ж., зневажл. Те саме, що душа 1), 2). II -і, ж. Багатолітня трава родини губоцвітих із рожевуватими чи рожево-пурпуровими квіточками. Висушені квітки і листя здавна використовують у медицині і харчовій промисловості; материнка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. душиця — ДУШИ́ЦЯ², і, ж. Народна назва материнки. – Вибирайте, вибирайте буркунець... Чуєте, як пахне? .. – А це ось душиця... (Микита Чернявський); Вона й починає перераховувати: звіробій, душиця, ромашка... (І. Карпа).  Словник української мови у 20 томах
4. душиця — ДУШИ́ЦЯ, і, ж., зневажл. Те саме, що душа́ 1, 2. Він зібрав всі сили, всю рішучість, на яку спроможна була його мізерна душиця (Тулуб, Людолови, II, 1957, 267).  Словник української мови в 11 томах
5. душиця — Душиця, -ці ж. ум. отъ душа.  Словник української мови Грінченка