діадема

I. КОРО́НА (коштовний головний убір — знак високої влади: королівської, царської тощо), ВІНЕ́ЦЬ, КОРУ́НА діал.; ДІАДЕ́МА (вінець або пов'язка з коштовними самоцвітами у верховних урядовців, жерців тощо). По другий бік диякона стояв цар в зубчастій короні (І. Нечуй-Левицький); (Ярослав:) А він чужих покликав королів І був ладен всю Русь пошматувати, Аби собі вінець князівський взяти (І. Кочерга); Там надінеш ти коруну Із каменів самоцвітних (Я. Щоголів); (Гелен:) Ся діадема, сяя патериця — то знаки влади над всіма царями (Леся Українка).

Значення в інших словниках

1. діадема — Діаде́ма: — тут: корона [55]  Словник з творів Івана Франка
2. діадема — діаде́ма іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
3. діадема — -и, ж. 1》 Вінець або пов'язка з дорогоцінними самоцвітами у верховних урядовців, жерців, що визначала їх сан. 2》 Жіноча дорогоцінна прикраса на кшталт невеликої відкритої корони.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. діадема — діаде́ма (грец. διάδημα – головна пов’язка, вінець) 1. Пов’язка для голови у давньогрецьких жерців. 2. Вінець у князів і царів за середньовіччя – символ влади. 3. Жіноча дорогоцінна прикраса у вигляді невеликої відкритої корони.  Словник іншомовних слів Мельничука
5. діадема — Декоративна пов'язка на голові з тканини або обруч з дорогоцінного металу; ознака королівської або священичої влади; використовувалась також як прикраса.  Універсальний словник-енциклопедія
6. діадема — ДІАДЕ́МА, и, ж. 1. Вінець або пов’язка з дорогоцінними самоцвітами у верховних урядовців, жерців, що визначала їх сан. [Гелен:] Ся діадема, сяя патериця — то знаки влади над всіма царями (Л. Укр., II, 1951, 300); Пішли вперед брати-народи..  Словник української мови в 11 томах