дівати

ВИТРАЧА́ТИ (тратити час, сили тощо на що-небудь), ВИТРА́ЧУВАТИ, ВИКОРИСТО́ВУВАТИ, ВІДДАВА́ТИ, ДІВА́ТИ. — Док.: ви́тратити, ви́користати, відда́ти, ді́ти, поді́ти. Я не стану витрачати дорогоцінної крихти часу на зайве (Ю. Яновський); Не шкода було б, якби витрачував сили на роботу (М. Коцюбинський); — Кожну погожу днину використовувати треба (А. Головко); За багатий урожай усі сили віддавай (прислів'я); (Марина:) Ой, Оксано, Оксано. Силу свою не маєш куди діти (О. Корнійчук).

Значення в інших словниках

1. дівати — діва́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. дівати — (що) знаходити місце для, приміщати, прилаштовувати, (не знати де) запроторювати; (кого) прихищати, давати притулок; (добро) витрачати, зуживати.  Словник синонімів Караванського
3. дівати — -аю, -аєш, недок., діти, діну, дінеш; наказ. сп. дінь; док., перех. 1》 Знаходити для кого-, чого-небудь місце, притулок і т. ін. || Відсилати, відправляти або знищувати кого-, що-небудь, аби позбутися. 2》 Використовувати, витрачати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. дівати — де (куди́) діва́ти / ді́ти (поді́ти) себе́, зі сл. не зна́ти. Як уникнути нудьги, бездіяльності, відчуття тривоги, біди і т. ін. Не знаючи, де себе подіти, Вихор брів навмання гамірними вулицями (В.  Фразеологічний словник української мови
5. дівати — ДІВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ДІ́ТИ, ді́ну, ді́неш; наказ. сп. дінь; док., перех. 1. Знаходити для кого-, чого-небудь місце, притулок і т. ін. [Ромодан:] А куди ці овочі діваєте? (Корн., II, 1955, 288); Росте Марко.  Словник української мови в 11 томах
6. дівати — Діва́ти, -ва́ю, -єш сов. в діти, діну, дінеш, гл. Дѣвать. Рудч. Ск. II. 142. Бандуро моя мальованая, де ж мені тебе діти? Млр. л. сб. 122. І де вони гроші дівають? Васильк. у.  Словник української мови Грінченка