жертовний

ЖЕРТО́ВНИЙ (признач. для жертви; пов'язаний із принесенням жертви), ЖЕ́РТВЕНИЙ рідше, ОФІ́РНИЙ заст. Перед шаманом лежить жертовна сарна (З. Тулуб); Жертвену тварину душили мотузком, м'ясо варили в мідному казані, присвячуючи божеству кращі куски (з посібника); Офірний вогонь.

САМОВІ́ДДАНИЙ (про людину — готовий пожертвувати собою, поступитися своїми особистими інтересами для блага інших; про дії, почуття і т. ін. — сповнений самовідданості), САМОЖЕРТО́ВНИЙ, ПОДВИ́ЖНИЦЬКИЙ, ЖЕРТО́ВНИЙ, САМОЗРЕ́ЧЕНИЙ, САМОЗРЕ́ЧНИЙ, ЖЕ́РТВЕННИЙ поет. (сповнений самовідданості, самозречення). Самовідданий борець за незалежність країни; Самовіддана праця; Передові представники народів світу знали про благородну, подвижницьку працю Івана Франка (П. Тичина); Тема жертовної материнської, взагалі батьківської любові виникає (у Стефаника) в життєвому сплетінні з іншими темами (з журналу); Жертовне служіння народові; Потім уже пережите немов захльоснуло її — спогад про трагічне повстання.. і жертвенний подвиг обманутих і наперед приречених людей (С. Журахович).

Значення в інших словниках

1. жертовний — жерто́вний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. жертовний — -а, -е. 1》 Признач. для жертви (у 1 знач.). || Пов'язаний з принесенням жертви (у 1 знач.). 2》 Сповнений самопожертви, самовідданості.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. жертовний — ЖЕ́РТО́ВНИЙ, а, е. 1. Признач. для жертви (у 1 знач.). Перед шаманом лежить жертовна сарна з напівзамерзлими сльозами в мертвих очах (Тулуб, Людолови, II, 1957, 589); // Пов’язаний з принесенням жертви (у 1 знач.).  Словник української мови в 11 томах