житися

ЖИ́ТИ (вести життя в якийсь спосіб), ПРОЖИВА́ТИ, ПРОВО́ДИТИ зі сл. життя, ВІКУВА́ТИ, ПРОБУВА́ТИ (протягом якогось часу); МА́ТИСЯ розм., ПОЖИВА́ТИ розм., ЖИ́ТИСЯ безос., розм., ПОВО́ДИТИСЯ безос., розм. — Док.: прожи́ти, провести́, звікува́ти, пробу́ти, пожи́ти, повести́ся. Їж хліб з сіллю, з водою, живи правдою святою (прислів'я); — Ні, моя ясочко, проживай веселою (Марко Вовчок); Більшу половину життя Олександр Павлович взагалі провів у наукових подорожах (Я. Гримайло); Ти ж ще молода, при здоров'ї.. Хіба.. так удовицею й вікуватимеш? (Є. Кравченко); Два роки вона пробула без мужа з малою дитиною на руках (С. Чорнобривець); Тесть був чоловік небагатий, але мався трохи ліпше, ніж мій небіжчик батько (І. Муратов); (Чумакова мати:) Добрий вечір, стара ненько, Чи здорова поживаєш? (С. Руданський); Жилося Давидові хоч і тяжко, але весело (М. Стельмах); В Петербурзі їй поводилось не зле (Леся Українка).

Значення в інших словниках

1. житися — жи́тися дієслово недоконаного виду безос., розм.  Орфографічний словник української мови
2. житися — живеться, недок., безос., розм. Те саме, що жити 3). || Мати можливість жити, існувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. житися — ЖИ́ТИСЯ, живе́ться, недок., безос., розм. Те саме, що жи́ти 3. Як же смутно й сумно жилося! Не чути сміху, не чути гласу людського (Вовчок, І, 1955, 127); Жилося Давидові хоч і тяжко, але весело (Стельмах, Хліб..  Словник української мови в 11 томах