забуття

ДРІМО́ТА (напівсонний стан), НАПІВСО́Н, ПІВСО́Н, НАПІВ'Я́ВА, ДРІ́МКИ розм., фольк., ДРІМЛИ́ВИЦІ фольк., ДРЕ́МА заст.; ЗАБУТТЯ́ (неповний, нездоровий сон). Він очі заплющує і поринає В дрімоту, в півсон (Л. Первомайський); Зусиллям волі Калачов вирвав себе з стану напівсну (Ю. Збанацький); Соньки-дрімки з колисоньки, Добрий розум в головоньки (пісня); — Чи є у вас крикливиці?.. — Ні, нема крикливиців, а є сонливиці та дрімливиці (Панас Мирний); Весь сон одігнали (соловейки), усю дрему й мару (Марко Вовчок); Лежав дуже довго на канапі в забутті, але не міг ні заснути, ні мислити (В. Підмогильний).

ЗАБУТТЯ́ (втрата пам'яті про кого-, що-небудь), НЕПА́М'ЯТЬ. Можна в розлуці друга згубити — прийде з роками час забуття ... Можна без хліба в світі прожити, а без Вітчизни — згіркне життя (Д. Луценко); Все відійшло в минуле і вже ледь затьмарилось забуттям (Л. Дмитерко); У непам'ять не відійдуть солдати, які впали в розповні літ і сил, віддали за день нинішній найдорожче — щастя бути на землі (з газети).

НЕПРИТО́МНІСТЬ (непритомний стан; втрата свідомості), БЕЗПА́М'ЯТСТВО, БЕЗПА́М'ЯТТЯ рідше, НЕПА́М'ЯТЬ, НЕСТЯ́МА розм., НЕТЯ́МА розм.; ЗАБУТТЯ́ (неповна втрата свідомості); ЗОМЛІ́ННЯ. — Глибока непритомність, вивих плеча, можливо, тріснула ключиця, — повідомляє лікар (І. Багмут); Петрик метався в безпам'ятстві (Ю. Збанацький); Сержант кинувся.., тяжко застогнав і знову впав у нестяму (І. Ле); Остап не спав, а лиш часом, на кілька хвилин, западав у нетяму (М. Коцюбинський); Скільки днів і ночей тривало маячливе його забуття? Опритомнів (Яресько) уночі, в похмурому бараці (О. Гончар). — Пор. запа́морочення.

Значення в інших словниках

1. забуття — (втрата пам'яті про когось) непам'ять.  Словник синонімів Полюги
2. забуття — забуття́ іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
3. забуття — див. сон  Словник синонімів Вусика
4. забуття — Непам'ять; ОК. втеча від дійсности; У ФР. задума; З.П. дрімота, сон; (втрата тями) безпам'ять, непритомність; (від збудження) екзальтація, сил. нестяма; самозабуття.  Словник синонімів Караванського
5. забуття — [забут':а] -т':а, р. мн. -т':іў  Орфоепічний словник української мови
6. забуття — -я, с. 1》 Втрата згадки про кого-, що-небудь. || Неприйняття до уваги чого-небудь. Відходити в забуття — остаточно забуватися, не згадуватися. 2》 Стан того, хто повністю відсторонився від щоденних турбот, думок, переживань і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. забуття — Забуття́, -ття́, -ттю́, у -тті́  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. забуття — ЗАБУТТЯ́, я́, с. 1. Втрата згадки про кого-, що-небудь. [Мавка:] Коли б могла я тільки захотіти її [муку] забути, я пішла б з тобою, але ніяка сила в цілім світі не дасть мені бажання забуття (Л. Укр., III, 1952, 248); Ви найшли б..  Словник української мови в 11 томах
9. забуття — Забуття́, -тя́ с. 1) Забвеніе. Продаємо чортяці тіло й душу за нещасливу забуття хвилину. К. ЦН. 217. 2) Забытье. Усе кругом спало, мов зачароване, в тихім забутті теплої ночі. Мир. ХРВ. 19.  Словник української мови Грінченка