заговорюватися

ЗАГОВОРИ́ТИСЯ (надто захопитися розмовою), ЗАГОМОНІ́ТИСЯ розм., ЗАБАЛА́КАТИСЯ розм. — Недок.: загово́рюватися, забала́куватися. Ішли (Артем і Христина) посеред шляху, ..і, чи то заговорились отак, чи замріялись, — не чули за спиною в себе пирхання коней (А. Головко); — Годі вже тобі, — перепинила мати Вутаньку. — Данькові спати пора. І так загомонілись (О. Гончар); Не любила Марва, що її чоловік часто так загуляється з дітьми або забалакається з чоловіками, що про все забудеться (Грицько Григоренко).

Значення в інших словниках

1. заговорюватися — загово́рюватися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. заговорюватися — див. обманювати  Словник синонімів Вусика
3. заговорюватися — Забалакуватися; забріхуватися, плести нісенітниці, грішити язиком, розпускати <�розв'язувати> язика, давати волю язику; (в гарячці) МАРИТИ.  Словник синонімів Караванського
4. заговорюватися — -ююся, -юєшся, недок., заговоритися, -орюся, -оришся, док. 1》 з ким і без додатка. Довго говорити, захоплюючись розмовою. 2》 розм. Казати зайве; забріхуватися. 3》 тільки недок. Говорити, збиваючись, безладно, напівсвідомо.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. заговорюватися — ЗАГОВО́РЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ЗАГОВОРИ́ТИСЯ, орю́ся, о́ришся, док. 1. з ким і без додатка. Довго говорити, захоплюючись розмовою. Попадались і тямущі люди.., і з ними не раз Борис заговорювався до пізньої ночі (Фр.  Словник української мови в 11 томах