загострений
ГО́СТРИЙ (з колючим кінцем, ріжучим краєм); ЗАГО́СТРЕНИЙ (якому надано такої властивості); ГОСТРОЛЕ́ЗИЙ (про знаряддя); РІЗКИ́Й розм. (здатний завдати поріз). Ржуть на волі добрі коні, Гострі шаблі брязкотять (Я. Щоголів); Вони все йшли, кололи ноги на колюче зілля і шарпали одежу об гострі терни (Леся Українка); Тесляр поміж гвіздками вибирає Новий, прямий, найбільш загострений гвіздок (П. Тичина); Вони бескеддя різали скоріш, Чим ріже масло гостролезий ніж (М. Бажан); І вітер замовкне сумний, об різку осоку розітнеться (Леся Українка).
ГО́СТРИЙ (звужений на кінці), ЗАГО́СТРЕНИЙ, ГОСТРОКІНЦЕ́ВИЙ, ГОСТРОКОНЕ́ЧНИЙ, КІНЧА́СТИЙ рідше. Гострі стрімкі скелі стримлять над водою (І. Нечуй-Левицький); Із води висовують севрюги, мов мечі, загострені носи (І. Гончаренко); Вас оточують казково прекрасні гострокінцеві вежі соборів (з журналу); Татари були озброєні гостроконечними мечами (А. Хижняк); Виглянув місяць із хмари і показав його очам контури будинку з кінчастими вежами (І. Франко). — Пор. 1. шпиля́стий.
НАПРУ́ЖЕНИЙ (про розвиток дії, час, певний момент — який досяг максимального напруження, ставши винятково складним, скрутним); ЗАГО́СТРЕНИЙ, ГО́СТРИЙ підсил. (перев. про побутові або соціальні стосунки); НАТЯ́ГНУТИЙ (про стосунки — напружений, готовий перейти в розрив, у відверту неприязнь, ворожнечу); ДРАМАТИ́ЧНИЙ підсил., КРИТИ́ЧНИЙ підсил. (перев. про певний момент у розвитку якої-небудь дії або стану). Та напружена зловісна мовчанка тривала зовсім недовго (О. Полторацький); Гостра соціальна боротьба; Між ним і Зоммером з першого дня знайомства встановилися якісь натягнуті стосунки (Н. Рибак); Наше становище було критичне (Д. Ткач).
Словник синонімів української мови