загоїти

ГО́ЇТИ (виліковувати пошкодження на тілі), ЗАГО́ЮВАТИ, ЗАЖИВЛЯ́ТИ, ЗГО́ЮВАТИ діал.; ЗАЛІКО́ВУВАТИ (за допомогою ліків, лікування); ПІДГО́ЮВАТИ (трохи, частково). — Док.: заго́їти, заживи́ти, залікува́ти, підго́їти. Кликнули брата Агапіта живо, Що силу трав, які кругом росли, І соків знав таємні переміни, І рани вмів гоїти, біль втишать (І. Франко); Він кілька місяців пролежав у лазаретах, загоюючи рану (Ю. Бедзик); — Треба б перев'язати й заживити їм рани, — клопотливо говорила Орися (М. Старицький); Як же всі зраділи, коли нарешті, залікувавши в залізничній лікарні рану, приїхав Олин батько (Л. Юхвід); Стадник не зомлів і після останнього кия. Підгоївши виразки сорому.., він.. поніс люту злобу свою до шляхетського можновладства (М. Стельмах).

Значення в інших словниках

1. загоїти — заго́їти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. загоїти — див. загоювати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. загоїти — Загоїться, загоїться, заки весілля скоїться. Потішають на мале недомагання. ІІім одно загоїться, то друге знов скоїться. Одне лихо минулося, а друге починається.  Приповідки або українсько-народня філософія
4. загоїти — Заго́їти, -го́ю, -го́їш, -го́їть, -го́ять; заго́й, заго́йте  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. загоїти — ЗАГО́ЇТИ див. заго́ювати.  Словник української мови в 11 томах
6. загоїти — Загоїти, -ся см. загоювати, -ся.  Словник української мови Грінченка