задихатися
ЗАДИ́ХАТИСЯ (почати важко, часто, посилено дихати через втому, хвилювання і т. ін.), ЗАСА́ПАТИСЯ розм., ЗАХЕ́КАТИСЯ розм., УХЕ́КАТИСЯ (ВХЕ́КАТИСЯ) розм., ЗАХА́КАТИСЯ розм. рідко. — Недок.: задиха́тися, заса́пуватися, захе́куватися. — Ну, розказуй, брат, де ж це ти бігав, що так задихався? (О. Гончар); Стане поспішать (старий) — задихається (Г. Квітка-Основ'яненко); Засапавшись, виволік (Лодиженко) колеса на рейки і з великим зусиллям прилагодив площадку (І. Ле); Він, видно, швидко біг, бо захекався (В. Кучер); Гнат важко дихав, наче ухекавшись від довгої біганини (М. Коцюбинський).
I. ЗАДИХА́ТИСЯ без додатка і від чого, без чого (відчувати нестачу повітря від приступу кашлю, диму і т. ін.), ДУШИ́ТИСЯ, ЗАДУ́ШУВАТИСЯ, ДАВИ́ТИСЯ перев. чим. — Док.: задихну́тися, задуши́тися, вдуши́тися (удуши́тися), подави́тися. Як душитись в продимленій теплушці чи в прокуреному вокзалі, хіба не краще пройтись по незнайомому місту (А. Головко).
Словник синонімів української мови