зажовтіти

ЖОВТІ́ТИСЯ (виділятися жовтим кольором), ЖОВТІ́ТИ, ЗОЛОТИ́ТИСЯ, ЗОЛОТА́ВИТИСЯ, ЗОЛОТІ́ТИ, ЯНТАРІ́ТИ, ПОЛОВІ́ТИ (перев. про жито, пшеницю). — Док.: зажовті́тися, зажовті́ти, зазолоти́тися, зазолоті́ти. Вдалині жовтіється осінній ліс; Родючий баштан жовтіє динями (Марко Вовчок); На широченній рівнині.. яскраво золотились соняшники (О. Гончар); З висоти добре видно, як пізня осінь поділила безмежжя полів на чорні й зелені барви, між якими подекуди золотавились скирти пшеничної соломи (з журналу); По грядках — мак і квіти, І сонях золотів (А. Малишко); Де-не-де у вікнах світло янтаріє (В. Сосюра); Половіє безмежний клин озимої пшениці (Ю. Яновський). — Пор. 1. виділя́тися.

Значення в інших словниках

1. зажовтіти — зажовті́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. зажовтіти — -іє, док. 1》 Почати жовтіти; забарвитись у жовтий колір, стати жовтим. 2》 Показатися, вирізнитися жовтим кольором, забарвленням на якомусь тлі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. зажовтіти — ЗАЖОВТІ́ТИ, і́є, док. 1. Почати жовтіти; забарвитись у жовтий колір, стати жовтим. По непривітній хаті розлився рожевий світ; сірі стіни загорілися, двері зажовтіли (Мирний, І, 1954, 324); *Образно. Та коли ж ми, коли діждем Тії зорі, тії долі.  Словник української мови в 11 томах
4. зажовтіти — Зажовтіти, -тію, -єш гл. Зажелтѣть. Ой чиє ж то поле зажовтіло, стоя? Чуб. III. 242.  Словник української мови Грінченка