заздрити

ЗА́ЗДРИТИ (відчувати заздрість), ЗА́ЗДРИТИСЯ розм., ЗАВИ́ДУВАТИ розм., ЗА́ЗДРОСТИТИ діал. Як усі здивуються, коли вона на свято узує їх (чоботи), як усі будуть заздрити їй!.. (Панас Мирний); На велику худобу, батьківщину її заздрились (Ганна Барвінок); Не завидуй багатому; Багатий не знає Ні приязні, ні любові — Він все те наймає (Т. Шевченко); Багатирки надимали презирливо губи, а Мартоха думала: "заздростять!" (Леся Українка).

Значення в інших словниках

1. заздрити — (виявляти заздрість) завидувати, діал. заздростити.  Словник синонімів Полюги
2. заздрити — за́здрити дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. заздрити — Заздростити, дивитися <�поглядати> заздрим оком, поривати очі, зст. завидувати.  Словник синонімів Караванського
4. заздрити — -рю, -риш, недок., без додатка і кому, чому, на кого – що, рідко в чому. Відчувати заздрість до кого-, чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. заздрити — За́здрити, -здрю, -здриш, -здрять; не за́здри, -ріть кому  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. заздрити — ЗА́ЗДРИТИ, рю, риш, недок,, без додатка і кому, чому, на кого — що, рідко в чому. Відчувати заздрість до кого-, чого-небудь. Як усі здивуються, коли вона на свято узує їх [чоботи], як усі будуть заздрити їй!..  Словник української мови в 11 томах
7. заздрити — За́здрити, -дрю, -риш гл. = заздростити. — очима. Завистливо, съ завистью смотрѣтъ. Як побачить було, що хто небудь їздить на коняці, то так і заздрить очима. Рудч. Ск. II. 174.  Словник української мови Грінченка