зазимок

ЗА́МОРОЗКИ мн. (ЗА́МОРОЗОК одн.) (незначні осінні або весняні морози, перев. нічні чи ранкові), ПРИ́МОРОЗКИ мн. (ПРИ́МОРОЗОК одн.), О́ЗИМКИ мн. (О́ЗИМОК одн.) розм., ЗА́ЗИМКИ мн. (ЗА́ЗИМОК одн.) діал., ЗА́МОРОЗЬ рідко; НЕДО́СВІТ (ранкові заморозки). Подув холодний вітер, почалися заморозки, а ще за кілька днів на землю впав глибокий сніг (Д. Бедзик); Солодко пахне прілим листом і травами, пізніми грибами, що їх уже торкнулися перші приморозки (В. Кучер); (Іван:) А жита які! І лютневі вітри не зв'ялили, і озимки не зморозили (Я. Галан); Густим димом обволікали (колгоспники) плантації, рятували від заморозі (Є. Кротевич); Барвінок цвів і зеленів, Слався, розстилався; Та недосвіт перед світом В садочок укрався. Потоптав веселі квіти, Побив... Поморозив... (Т. Шевченко).

Значення в інших словниках

1. зазимок — зази́мок іменник чоловічого роду заморозок діал.  Орфографічний словник української мови
2. зазимок — -мку, ч., діал. Заморозок.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. зазимок — ЗАЗИ́МОК, мку, ч., діал. Заморозок. — Стару хату розвалили, нову — не вкрили… близько зазимок, а я тулюся по-циганському під грушею (Рудь, Гомін.., 1959, 68); А весна нині нерівна. Після ранкових зазимків несподівано війнуло теплом (Рад. Укр., 12.IV 1961, 1).  Словник української мови в 11 томах