закарваш

ЗАКО́Т (відігнутий, закочений назовні край одягу, убрання, взуття), ВІДВОРО́Т (ВІДВОРІ́Т) рідко; ВИЛО́ГА (на грудях, рукавах); ЛА́ЦКАН (на грудях); ЗАКАРВА́Ш розм., ЗАКАВРА́Ш діал. (перев. на рукавах); МАНЖЕ́ТА (перев. на холошах). Надів (коваль) чорну шапку з закотами та й посунув просто до гаю (Марко Вовчок); Гаркуша прибігав з контори, з годину топтався у корівнику в своїх білих, з одворотами, валянках (І. Рябокляч); Погляд мій в час нашої розмови раз у раз мимоволі вертався до золотої зірки на вилозі його піджака (Ю. Смолич); У закарваші капітанського мундира в Івана Петровича лежить аркуш паперу (О. Полторацький).

Значення в інших словниках

1. закарваш — закарва́ш іменник чоловічого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. закарваш — -а, ч., розм. Те саме, що облигач.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. закарваш — ЗАКАРВА́Ш, рідше ЗАКАВРА́Ш, ЗАКОВРА́Ш, а, ч., розм. Те саме, що обшла́г. Закавраші у каптана теж довгі, що усі пальці закривали (Г.  Словник української мови у 20 томах
4. закарваш — ЗАКАРВА́Ш, а, ч., розм. Те саме, що облига́ч. У нього срібними позументами були вишиті навіть лампаси на штанях і закарваші та хлястик на шинелі (Смолич, V, 1959, 32); У закарваші капітанського мундира в Івана Петровича лежить аркуш паперу (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 6).  Словник української мови в 11 томах
5. закарваш — Закарваш, -шу м. Обшлагъ, отворотъ рукава.  Словник української мови Грінченка