залітати
ВЛІТА́ТИ (УЛІТА́ТИ) (летячи, проникати всередину чогось), ЗАЛІТА́ТИ, ВПУ́РХУВАТИ (УПУ́РХУВАТИ) (про птахів). — Док.: влеті́ти (улеті́ти), залеті́ти, впу́рхнути (упу́рхнути). Великі нічні метелики влітали у відчинені вікна (О. Донченко); Щодня в подвір'я наше заліта Упертий дятел (М. Рильський); До кімнати разом з повітрям залетіла бджілка (П. Кочура); Зайшов у кімнату гурт дівчат, зовсім юних, — наче зграйка солов'їв впурхнула (з газети).
ЗАХО́ДИТИ (приходити куди-небудь, до кого-небудь ненадовго, мимохідь), ЗАБІГА́ТИ розм., ЗАВЕРТА́ТИ розм., ЗАСКА́КУВАТИ розм., ЗАЛІТА́ТИ розм., ЗАНИ́КУВАТИ діал. — Док.: зайти́, забі́гти, заверну́ти, заско́чити, залеті́ти, зани́кнути. День у день, вечір у вечір заходить він до своїх родичів; з тобою поговорить, дітей приголубить; хоч на годинку забіжить і твою душу наче сонцем освітить (П. Куліш); В поміщицьких садибах, куди Юрій завертав, щоб погодувати коня,.. господарів уже не заставав (П. Кочура); Після монастиря медвинці з тиждень прожили в тривожних нахололих лісах, зрідка по ночах заскакуючи в село (М. Стельмах); — Нікого тут нема?.. — Зараз — ані лялечки! Але, буває, червоні козаки залітають на хутір: то поїсти, то вівса.. для коней взяти (М. Стельмах). — Пор. вбіга́ти, 1. відві́дувати, наві́датися.
Словник синонімів української мови