заморозок
ЗА́МОРОЗКИ мн. (ЗА́МОРОЗОК одн.) (незначні осінні або весняні морози, перев. нічні чи ранкові), ПРИ́МОРОЗКИ мн. (ПРИ́МОРОЗОК одн.), О́ЗИМКИ мн. (О́ЗИМОК одн.) розм., ЗА́ЗИМКИ мн. (ЗА́ЗИМОК одн.) діал., ЗА́МОРОЗЬ рідко; НЕДО́СВІТ (ранкові заморозки). Подув холодний вітер, почалися заморозки, а ще за кілька днів на землю впав глибокий сніг (Д. Бедзик); Солодко пахне прілим листом і травами, пізніми грибами, що їх уже торкнулися перші приморозки (В. Кучер); (Іван:) А жита які! І лютневі вітри не зв'ялили, і озимки не зморозили (Я. Галан); Густим димом обволікали (колгоспники) плантації, рятували від заморозі (Є. Кротевич); Барвінок цвів і зеленів, Слався, розстилався; Та недосвіт перед світом В садочок укрався. Потоптав веселі квіти, Побив... Поморозив... (Т. Шевченко).
МОРО́З (холодна погода, коли температура повітря падає нижче нуля), ХО́ЛОД, МОРО́ЗОНЬКО пестл. фольк.; СКИ́ПЕНЬ діал. (дуже холодна погода). Мороз лютує, аж скрипить (Т. Шевченко); Вогню не розпалювали. Холод проймав до кісток, земля — замерзла, без снігу (Ю. Яновський); Як скували морозоньки Дніпровую воду, Ой звернувсь Богдан Хмельницький До свого народу (пісня); .- В такий скипень добрий хазяїн собаку не вижене на поле (М. Сиротюк). — Пор. за́морозки.
Словник синонімів української мови