зануда
ЗАНУ́ДА розм. (про нудну, набридливу людину), НУДЬГА́ розм., НУДЬГА́Р розм., НУДЯ́Р рідко. — Ти встанеш сьогодні чи ні? — розгнівався Сергій і затормошив Дениса за плече. — Яка це зануда штовхається? — засопів у темряві парубійко, підводячи голову (Григорій Тютюнник); — Це ж не чоловік, а варивода, нудьга і печаль. Він же своїм словом до серця і печінок добереться, а насмішкою не пожаліє ні батька, ні матері, ні старого, ні малого (М. Стельмах).
НУДЬГА́ (гнітючий душевний стан, викликаний бездіяльністю, відсутністю розваг, відсутністю інтересу до навколишнього), НУДО́ТА підсил. розм., СКУ́КА рідше, НУД розм., НУДА́ розм., ЗАНУ́ДА підсил. заст., НУ́ДИ мн., рідше; ХАНДРА́ розм., СПЛІН книжн. заст. (нудьга, супроводжувана похмурим настроєм). Та тут можна вмерти з нудьги! Ані полювань, ані бенкетів, ані танків (З. Тулуб); Одно тільки дошкуляло замкненим серед стін людям — скука (Ю. Опільський); Було їй (Білочці) сказано: нікуди не втікать І панову хандру потроху розважать (Л. Глібов); Раптом усі відчули полегкість: сплін його високопревосходительства міг знайти розрядку (О. Полторацький). — Пор. сум.
Словник синонімів української мови