запалюватися
ЗАГОРІ́ТИСЯ (почати горіти), ЗАЙНЯ́ТИСЯ, ЗАПАЛИ́ТИСЯ, СПАЛАХНУ́ТИ, СПАХНУ́ТИ, ЗАПАЛА́ТИ, ЗАПАЛАХКОТІ́ТИ, БЛИ́СНУТИ, ПАЛАХНУ́ТИ розм. (раптово й швидко); ЗАТЕПЛИ́ТИСЯ розм. заст. (про слабкий вогонь свічки, лампадки). — Недок.: загоря́тися (загора́тися), займа́тися, запа́люватися, спала́хувати, спала́хкувати розм. спаха́ти, спа́хувати, бли́скати. Загорілася коло дороги скирта соломи (Ю. Яновський); Полум'я спахнуло, і швидко зайнялася брама, зайнялася й дерев'яна башта над брамою (І. Нечуй-Левицький); Швидко запалився огонь з сухої лучини, наче горючий стіг сіна (Юліан Опільський); Суха трава спалахнула (Г. Хоткевич); Барикада .. затріщала й одразу запалала (Г. Епік); Могуче світло, що наповнювало хату Зелепуги, нараз.. вискочило на стріху.., обхопило цілу хату, котра відразу запалахкотіла (І. Франко); — А далі, бачу, блимнула свічечка, блимнула друга і третя — і затеплились вони рівним вогнем (М. Стельмах).
ЗАСМАГА́ТИ (набувати засмаги, ставати смаглявим під дією сонячного проміння й вітру), ЗАГОРЯ́ТИ (ЗАГОРА́ТИ), СМА́ГНУТИ, СМАГЛЯ́ВІТИ, ОБГОРЯ́ТИ підсил., ЗАСМА́ЖУВАТИСЯ підсил. розм., ЗАСМА́ЛЮВАТИСЯ підсил. розм., ЗАПА́ЛЮВАТИСЯ підсил. розм., СМАГЛІ́ТИ рідко; ПРИСМАГА́ТИ, ПРИПА́ЛЮВАТИСЯ (трохи). — Док.: засма́гнути, загорі́ти, посма́гнути, обгорі́ти, засма́житися, засмали́тися, запали́тися, засмаглі́ти, присма́гнути, припали́тися. Шевченко, що майже ввесь шлях пройшов пішки, схуд і засмаг, фізично втомився, але був бадьорий і веселий (З. Тулуб); Великий став аж кипів від купальників.. Одні, накупавшись, одягалися, другі — роздягалися, інші лежали на березі, загоряли на сонці (В. Минко); Сонце ще пече так, що вочевидь чуєш, як смагнуть щоки (І. Сенченко); Від ранку до пізнього вечора сидів (хлопець) над морем, вже встиг добре засмажитись на сонці (Ю. Збанацький); Я вже засмалився, бо цілий день на сонці (М. Коцюбинський); Біле, аж синє, тіло його запалилося на сонці, почервоніло на спині та шиї (Григорій Тютюнник); Він засмаглів од вітру (А. Малишко).
ЗБУ́ДЖУВАТИСЯ (приходити в стан нервового піднесення, напруження), ХВИЛЮВА́ТИСЯ, РОЗПА́ЛЮВАТИСЯ підсил., РОЗПАЛЯ́ТИСЯ підсил., ЗАПА́ЛЮВАТИСЯ підсил., РОЗГАРЯЧА́ТИСЯ підсил., РОЗГАРЯ́ЧУВАТИСЯ підсил., РОЗІГРІВА́ТИСЯ підсил. рідше, НАЕЛЕКТРИЗО́ВУВАТИСЯ підсил., П'ЯНІ́ТИ підсил., ХМЕЛІ́ТИ підсил.; ГАРЯЧИ́ТИСЯ, ГАРЯЧКУВА́ТИ, КИП'ЯТИ́ТИСЯ, КИПІ́ТИ, ПАЛА́ТИ підсил., ПАЛЕНІ́ТИ підсил., ПАЛИ́ТИСЯ підсил. рідше (перебувати в стані збудження). — Док.: збуди́тися, схвилюва́тися, розхвилюва́тися, розпали́тися, запали́тися, розгарячи́тися, розігрі́тися, наелектризува́тися, оп'яні́ти, сп'яні́ти, захмелі́ти, охмелі́ти, розпалені́ти. Вони стали радитися, збуджуючись і запалюючись одне від одного (О. Гончар); Очі, здавалося, проникали Прохорові в саму душу, примушуючи його теж хвилюватися від незвіданого, але привабливого почуття (А. Шиян); Пустили на голоси: вибрали Чіпку. Далі, розгарячившись, вибрали Саєнка в губернські гласні (Панас Мирний); П'яніли дівчата, на нього глянувши, хоч він і не дивився на них (О. Ільченко); Енергійна русява Ніна Іванова гарячкувала, промовляла з запалом, намагаючись переконати своїх співбесідників (В. Собко); — Ваш Вовченко вважає, що кожна заплавна річка — болото. Він убиває наші річки, — паленів Бачура (М. Чабанівський). — Пор. нервува́тися, 1. хвилюва́тися.
НАДИХА́ТИСЯ (НАДИ́ХУВАТИСЯ) чим і без додатка (відчувати приплив душевного піднесення під впливом чого-небудь, перейматися натхненням), ОКРИЛЯ́ТИСЯ (ОКРИ́ЛЮВАТИСЯ) без додатка, підсил., ОДУХОТВОРЯ́ТИСЯ книжн. рідше, ОДУШЕВЛЯ́ТИСЯ заст.; ЗАПА́ЛЮВАТИСЯ до чого, чим і без додатка, підсил., ЗАГОРЯ́ТИСЯ (ЗАГОРА́ТИСЯ) підсил. (починати відчувати запал, натхнення від якогось почуття, прагнення і т. ін. або до якої-небудь справи); ЖИВИ́ТИСЯ (знаходити в чому-небудь підтримку своїх бажань, почуттів). — Док.: натхну́тися (надихну́тися), окрили́тися, одухотвори́тися, одушеви́тися рідко запали́тися, загорі́тися. Творчість не підкоряється ні обліку, ні регулюванню. Не можна надихатися за замовленням (П. Загребельний); — Дивно-хорошо! Я просто окриляюсь, дивлячись на сю натуру (природу) (Олена Пчілка); Не може (Славко) одушевлятися загальною справою (Л. Мартович); У нашім повіті.. люди запалюються до кожної спільної роботи (В. Стефаник); Дівчинка вже загорілась, захоплена Тарасовим запалом, — швидше побачити й змалювати чудове дерево (О. Ільченко); За сто літ існування новіша література наша.. живилась переважно селом, сільським побутом, етнографією (М. Коцюбинський). — Пор. 1. ожива́ти.
Словник синонімів української мови