запектися
ГУ́СНУТИ (ставати густим), ГУСТІ́ТИ, ЗГУ́ЩУВАТИСЯ, ЗГУЩА́ТИСЯ, ЗАГУСА́ТИ, ГУСТІ́ШАТИ (ставати густішим); В'Я́ЗНУТИ (ставати в'язким); ЗАСТИГА́ТИ (охолоджуючись); ЗАПІКА́ТИСЯ, СПІКА́ТИСЯ, СКИПА́ТИСЯ, ЗГОРТА́ТИСЯ (про кров, сльози — братися згустком); ЗСІДА́ТИСЯ (про молоко, кров тощо — утворювати згустки); ВУ́РДИТИСЯ, ЗВУ́РДЖУВАТИСЯ (перев. про підкисле молоко при кипінні). — Док.: згу́снути, згу́скнути розм. згусти́тися, загу́снути, загу́скнути розм. засти́гнути, засти́гти, запекти́ся, спекти́ся, скипі́тися, згорну́тися, зсі́стися, зву́рдитися. Молоко в путині жовкне і гусне (М. Коцюбинський); Навколо нього все більше густіла синь, і нарешті темінь поглинула неясний високий контур (М. Стельмах); Над водою згущалася імла (П. Воронько); Стояла літня суша.. Чорний мул коло валів і подекуди берегом загус, затужавів (І. Нечуй-Левицький); В доспілому (кавуні) сік ніби густішає, а згуснувши — стає солодший (Т. Масенко); — В'язне (розплав)? — Та от застигає швидко... (з газети); На потилиці волосся пасьомцями позлипалося і на них кров запеклася (Григорій Тютюнник); В маляти скипілася кров біля губ (І. Нехода); Каша у їх (них) була щоразу хороша, — ні цятиночки води, а на сей раз молоко зсілось (Ганна Барвінок). — Пор. тверді́ти.
НАБОЛІ́ТИ (постійно тривожачи, хвилюючи кого-небудь, стати надто тяжким, нестерпним); ЗАПЕКТИ́СЯ (про важкі переживання, образу і т. ін. — міцно осісти, не проходити). — Недок.: запіка́тися. Те, що пропонував Мурашко, всім наболіло, кожного, видно, зачіпало за живе (О. Гончар); Запеклась кривда у кожного в серці (М. Коцюбинський).
ПЕРЕСИХА́ТИ (про губи, язик, горло тощо — утрачати нормальну вологість), ЗАШЕРХА́ТИ, ШЕ́РХНУТИ, СМА́ГНУТИ, ЗАСМАГА́ТИ, ПРИСМАГА́ТИ, ЗАПІКА́ТИСЯ (про губи — укриватися плівкою). — Док.: пересо́хнути, заше́рхнути (заше́рхти), поше́рхнути, посма́гнути, засма́гнути, присма́гнути, запекти́ся. В Андрія шумить в голові від напруженої роботи, пересихає в горлі (О. Гуреїв); — Се він, добродійко, говорить, аби горло не зашерхало.. Бо він старший од усіх нас, а старі люди говіркі (Ганна Барвінок); Од вітру почали шерхнути губи (П. Автомонов); І хай смагне, облазить тут обличчя, хай смагнуть губи, але тут ти невіддільна від тих, кому трудно (О. Гончар); Очі одразу пригасли, губи зблідли й ніби присмагли (І. Нечуй-Левицький); Ніс загострився, губи запеклися, а очі на змученому виду стали ще більшими (В. Козаченко).
Словник синонімів української мови