запитуватися

ЗАПИ́ТУВАТИ (звертатися до когось з питанням), ПИТА́ТИ, ПИТА́ТИСЯ розм., ЗАПИ́ТУВАТИСЯ розм. — Док.: запита́ти, спита́ти, спита́тися, поспита́тися, запита́тися. — Іще якась надзвичайна сенсація? — підозріливо запитує Стадницький (М. Стельмах); Питає його Оксен, що таке, що трапилося; він мовчить, очей на нього не підводить (Григорій Тютюнник); — Уляно, а ти вийдеш сьогодні?.. — майже пошепки питається Давид (М. Стельмах); Не втерпів (Іван), але запитався жінки: — Чи є що в нас дома перекусити? (Лесь Мартович).

Значення в інших словниках

1. запитуватися — запи́туватися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. запитуватися — -уюся, -уєшся, недок., запитатися, -аюся, -аєшся, док. 1》 розм. Те саме, що запитувати 1). 2》 діал. Намагатися, пробувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. запитуватися — ЗАПИ́ТУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ЗАПИТА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док. 1. розм. Те саме, що запи́тувати 1. Оце таки не втерпів [Іван], але запитався жінки: — Чи є що в нас дома перекусити? (Март., Тв., 1954, 35); — Знову грюк.  Словник української мови в 11 томах