зарятунок

ПОРЯТУ́НОК (уникнення небезпеки, звільнення від загрози смерті, загибелі тощо), РЯТУ́НОК розм., ПОРЯТІ́ВЛЯ розм., ЗАРЯТУ́НОК розм., СПАСІ́ННЯ розм. Надія на порятунок повертала сили знеможеним людям (О. Донченко); Хвилина — і стану я жертвою моря, Без духу поляжу на дні... Немає рятунку... не буде... хоч зоря Заблимала вже вдалині! (П. Грабовський); Коби був знав свою погибочку — тікав би не знати куди, порятівлі шукаючи (Г. Хоткевич); Певне, що коли й Ви тілько захочете, то не кинете нас без зарятунку (Панас Мирний); Шлючи прокляття тим ешелонам, (дівчата) майже вимріювали, як спасіння для себе... коросту! Короста — тільки й зарятунок... З коростою до райху не беруть! (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. зарятунок — -нку, ч., розм. Те саме, що порятунок.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. зарятунок — заряту́нок іменник чоловічого роду розм.  Орфографічний словник української мови
3. зарятунок — ЗАРЯТУ́НОК, нку, ч., розм. Те саме, що поряту́нок. Певне, що коли й Ви тілько захочете, то не кинете нас без зарятунку (Мирний, V, 1955, 410).  Словник української мови в 11 томах