засміяти

ВИ́СМІЯТИ (піддати когось, щось насмішці, критиці), ОСМІЯ́ТИ (ОБСМІЯ́ТИ), НАСМІЯ́ТИСЯ, ПОСМІЯ́ТИСЯ з кого-чого, рідше — над ким-, чим, ЗАСМІЯ́ТИ розм., ОСМІШИ́ТИ діал. — Недок.: висмі́ювати, осмі́ювати (обсмі́ювати), осмі́шувати. Вони (козаки) зразу ж почали вигукувати, хто що прирозумів, намагаючись якнайдошкульніше висміяти противників (П. Панч); Сиди ж один, поки надія Одурить дурня, осміє... Морозом очі окує (Т. Шевченко); Нехай вибачить, я не хотіла його вразити, ні насміятися над його вірою, коли то вже віра (Леся Українка); О Боже мій милий! Пошли ж ти їй долю, — вона молоденька; Бо люде чужії її засміють (Т. Шевченко). — Пор. насміха́тися.

Значення в інших словниках

1. засміяти — засмія́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. засміяти — -ію, -ієш, док., перех., розм. Висміяти кого-, що-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. засміяти — ку́ри засмію́ть кого. Хто-небудь своїми діями, вчинками і т. ін. викликає засудження, обурення, зневагу тощо. — Треба відступати геть ..— Та краще втопитися в Дністрі, ніж відступати з такою “перемогою”... Нас же кури засміють (С. Добровольський).  Фразеологічний словник української мови
4. засміяти — ЗАСМІЯ́ТИ, ію́, іє́ш, док., перех., розм. Висміяти кого-, що-небудь. О, боже мій милий!..Пошли ж ти їй долю, — вона молоденька; Бо люде чужії її засміють (Шевч.  Словник української мови в 11 томах
5. засміяти — Засмія́ти, -мію́, -є́ш гл. Осмѣять, засмѣять. Люде чужії її засміють. Шевч. 28.  Словник української мови Грінченка