застерігати

ПОПЕРЕДЖА́ТИ (ПОПЕРЕ́ДЖУВАТИ) (наперед, заздалегідь повідомляти про щось), СПОВІЩА́ТИ, ЗАСТЕРІГА́ТИ, ОСТЕРІГА́ТИ, ПЕРЕСТЕРІГА́ТИ (звич. щодо небажаних наслідків чогось). — Док.: попере́дити, сповісти́ти, застерегти́, остерегти́, перестерегти́. Недаремно ж його попереджали, щоб припильнував за сержантом (А. Дімаров); — Поки ще не вийшли — попереджую всіх, що в мене, коли хто відступить у бою хоч на крок, тому вже смерть (О. Гончар); Ви сповіщаєте, що прибудете у Полтаву у піст (Панас Мирний); Виряджаючи Юрка до Тули, Рогулиха з неприхованою тривогою застерігала на всяк випадок: — Ти ж, сину, будь обережний на слові (Ф. Малицький); Першим порухом Олени було бігти, попередити, захистити, але не побігла й не остерегла (Ірина Вільде); (Зосим:) Я сиджу й нічого не знаю. То чого мене не перестерегли? (М. Куліш).

Значення в інших словниках

1. застерігати — застеріга́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. застерігати — див. повідомляти  Словник синонімів Вусика
3. застерігати — -аю, -аєш, недок., застерегти, -ежу, -ежеш; мин. ч. застеріг, -регла, -регло; док., перех., без додатка, із спол. що, щоб. 1》 Заздалегідь попереджати кого-небудь про щось небезпечне, небажане. || від чого.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. застерігати — Застеріга́ти, -ріга́ю, -ріга́єш; застерегти́, -режу́, -реже́ш; застері́г, -регла́, -регли́; застері́гши  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. застерігати — ЗАСТЕРІГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАСТЕРЕГТИ́, ежу́, еже́ш; мин. ч. застері́г, регла́, ло́; док., перех., без додатка, із спол. що, щоб. 1. Заздалегідь попереджати кого-небудь про щось небезпечне, небажане.  Словник української мови в 11 томах