засумніватися

ПІДОЗРІВА́ТИ кого (допускати причетність до чогось негативного), ПІДОЗРЮВАТИ, ЗАПІДО́ЗРЮВАТИ, СУМНІВА́ТИСЯ в кому, ДУ́МАТИ на кого, розм., ЗАЗДРУВА́ТИ діал. — Док.: запідо́зрити, засумніва́тися, поду́мати. Як довідалася (мати), що Саву підозрівають за убивство брата, заголосила не своїм голосом (О. Кобилянська); Ганька, яка підозрювала невістку, що та тільки для годиться турбується про батька, розізлилась (М. Томчаній); (Старий:) А потім щось завершить не дали. А потім запідозрили в крамолі. А потім зацькували, довели... І що митцю лишилося від долі?! (Л. Костенко); — Досі я завжди тебе слухав.. А тепер сумніваюся у тобі. Ти все чиниш проти моєї волі (казка); Богдан заздрував панів, чи не зумисне вони порозкидали срібло й золото та усякі ласощі, щоб спокусити голоднечу й чорноту (І. Нечуй-Левицький).

Значення в інших словниках

1. засумніватися — засумніва́тися дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. засумніватися — -аюся, -аєшся, док., без додатка і в чому. Почати сумніватися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. засумніватися — ЗАСУМНІВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док., без додатка, і в чому. Почати сумніватися. — Не може бути, щоб до нас ворог дійшов, — сказав він переконано.. — Ти так думаєш? — засумнівався Микола (Гжицький, У світ..  Словник української мови в 11 томах