заткало

ЗА́ТИЧКА (те, чим затикають який-небудь отвір); КО́РОК, ПРО́БКА (перев. у пляшці); ЧІП (перев. у бочці); ЗА́ТКАЛО (ЗА́ТКАЛНО) розм. (в печі). Спробували просто заткнути трубу гострим кінцем (колоди), але вода виштовхувала затичку з такою силою, що вона мало не виривалася з рук (С. Голованівський); Софія внесла з погреба на круглому підносі.. пляшку старого вина і насилу вигвинтила з неї цупкий корок (І. Микитенко); Набрав (Денис) у пляшку води, заткнув горлечко пробкою із трави (Григорій Тютюнник); І молодиці та дядьки вибили з бочки чопа, підставляли під срібний струмінь заляпані глиною руки (Є. Гуцало); — Вона поштурхає коцюбою в печі та й затикає каглу заткалом (І. Нечуй-Левицький).

Значення в інших словниках

1. заткало — за́ткало іменник середнього роду затичка з ганчірок, якою закривають димохід у печі) розм.  Орфографічний словник української мови
2. заткало — див. затичка  Словник синонімів Вусика
3. заткало — заткално, -а, с., розм. Затичка з ганчірок, якою закривають димохід (у печі), використовуючи замість каглянки.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. заткало — ЗА́ТКАЛО, ЗА́ТКАЛНО, а, с., розм. Затичка з ганчірок, якою закривають димохід (в печі), використовуючи замість каглянки. Вона поштурхає коцюбою в печі та й затикає каглу заткалом (Н.-Лев., III, 1956, 334).  Словник української мови в 11 томах
5. заткало — Заткално, -на, заткало, -ла с. Затычка изъ тряпокъ, которой затыкаютъ дымовую трубу вмѣсто вьюшекъ. Чуб. VII. 381. Вас. 193. Бо на парубках шмаття — то міх, то ряднина, з заткала шапка, з клочча поясина. Чуб. ІII. 34. Мій верх і заткало. Ном. № 2575.  Словник української мови Грінченка