зашморгувати

I. ЗАВ'ЯЗА́ТИ (зробивши вузол, петлю і т. ін., з'єднати кінці чого-небудь), ЗВ'ЯЗА́ТИ, ЗАШМОРГНУ́ТИ, ЗАПЕТЛЮВА́ТИ розм. — Недок.: зав'я́зувати, зв'я́зувати, зашмо́ргувати. Тимко кивнув головою і міцно зав'язав шворочки від папки (Григорій Тютюнник); Павло сидить, курить і ні слова, ні півслова, так, наче язик йому зв'язали (Григорій Тютюнник); Зручним рухом склав (Йон) хустину косинкою, закинув собі на шию і зв'язав під бородою вузликом (М. Коцюбинський); Враз кілька мотузків оперезали його (ведмедя) і зашморгнули в тугі петлі (М. Трублаїні); Матрос зашморгнув мотузкою Маркові руки і, кинувши його на стілець, став поруч (М. Трублаїні); А шворку я петлею за руку запетлював (Остап Вишня).

Значення в інших словниках

1. зашморгувати — зашмо́ргувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. зашморгувати — Зав'язувати <�зв'язувати> зашморгом; (фіранку) засмикувати, затягати.  Словник синонімів Караванського
3. зашморгувати — -ую, -уєш, недок., зашморгнути, -ну, -неш, док., перех. Затягувати петлю, вузол і т. ін. або, затягуючи за допомогою петлі, зав'язувати, зв'язувати що-небудь. || Затягуючи, закривати що-небудь (зазвичай про калитку, кисет). || Розсовувати завісу, фіранку і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. зашморгувати — ЗАШМО́РГУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАШМОРГНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. Затягувати петлю, вузол і т. ін. або, затягуючи за допомогою петлі, зав’язувати, зв’язувати що-небудь. «Ба, не піду, Явтух!» — «Іди [Рябко], бо кличе Пан!...  Словник української мови в 11 томах
5. зашморгувати — Зашмо́ргувати, -гую, -єш сов. в. зашморгну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Затягивать, затянуть (петлю и пр.). Мнж. 61. Зашморгни калитку. Зашморгнув на шиї він аркан. Г. Арт. (О. 1861. III. 84).  Словник української мови Грінченка