збиткування

ЗНУЩА́ННЯ (заподіяння мук, страждання кому-небудь), ГЛУМ, НАРУ́ГА, ПО́ГЛУМ розм., ПО́ГЛУМКА розм., ЗБИТКУВА́ННЯ діал., ПО́КВОЛ (ПО́КВІЛ) діал. Хлоп і подумати не смів, Щоб проти панського бажання Робити щось, а як не міг Знести неволі та знущання, То кидав все, в чужину біг (І. Франко); Їх знов крізь ревище звірине на люті муки поведуть. На кров і глум... (В. Сосюра); За вдів, сиріт і за наругу ми смерть фашизмові несем (О. Гончар); Його поглумка гірш не те лайки — бійки (Марко Вовчок); — Нема Божої правди на світі!.. Та, мабуть, і Бога нема, бо якби був, то не дав би одних на посміх і поквол другим... (А. Кримський).

Значення в інших словниках

1. збиткування — Знущання; [V]  Словник з творів Івана Франка
2. збиткування — збиткува́ння іменник середнього роду діал.  Орфографічний словник української мови
3. збиткування — див. витівка  Словник синонімів Вусика
4. збиткування — -я, с., діал. Дія за знач. збиткувати 2), 3) і збиткуватися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. збиткування — ЗБИТКУВА́ННЯ, я, с., діал. Дія за знач. збиткува́ти 2, 3 і збиткува́тися. Через кілька днів Микола знов був свідком збиткування офіцера над рядовим (Гжицький, У світ.., 1960, 103).  Словник української мови в 11 томах