збурюватися

БУНТУВА́ТИ (піднімати бунт, брати участь у бунті), БУНТУВА́ТИСЯ, ЗБУ́РЮВАТИСЯ, ВОРОХО́БИТИ розм. рідше, ВОРОХО́БИТИСЯ розм. рідко. — Док.: збунтува́ти, збунтува́тися, збу́ритися, зворохо́битися. — В Італії починається повстання проти австрійського ярма. Бунтують наші мужики. На Кавказі — війна з горцями (З. Тулуб); То був 1905 рік. Села бунтувалися, поміщики боялися нападу селян (Т. Масенко); — На фронті солдати теж збурилися проти царя, щоб народ сам правив (П. Панч); І як на вічах не раз велелюдних буває, коли там Заколот несамовитий повстане і чернь ворохобить, — Вже головешки летять і каміння, поблискує зброя (М. Зеров). — Пор. 1. повстава́ти, 2. хвилюва́тися.

Значення в інших словниках

1. збурюватися — збу́рюватися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. збурюватися — див. хвилюватися  Словник синонімів Вусика
3. збурюватися — -ююся, -юєшся, недок., збуритися, -рюся, -ришся, док. 1》 тільки 3 ос. Починати бурхливо рухатися, ставати дуже неспокійним. || Виходити зі стану спокою, хвилюватися. || Роздратовуватися, ставати сердитим. 2》 Піднімати бунт, бунтуватися. 3》 тільки 3 ос. Збуджуватися, з'являтися (про почуття).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. збурюватися — ЗБУ́РЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ЗБУ́РИТИСЯ, рюся, ришся, док. 1. тільки 3 ос. Починати бурхливо рухатися, ставати дуже неспокійним.  Словник української мови в 11 томах