звал
ЗАВА́Л (нагромадження, купа чого-небудь обваленого або зваленого), ЗВА́ЛИЩЕ, ОБВА́Л, ОБВА́ЛИЩЕ, ЗАВА́ЛА розм., ЗА́ВАЛЬ збірн., розм., ЗВАЛ рідко. Величезні берези й осики лежали мов зрубані сокирою, одна на одній, доводилося обходити завали, обминати воронки (Л. Первомайський); Серед звалища парт на шкільному подвір'ї сидять Степура й Духнович (О. Гончар); — Ми набрели те місце, де кам'яна постіль помостилася — крейдяний обвал (Марко Вовчок); На стрімкім пригірку, відділенім від інших страшними дебрями, порослім густо величезними буками та смереками, покритім ломами й обвалищами дерев, було віддавна головне леговище медведів (І. Франко); Жінка швидко пішла по шосе туди, де мали бути партизани. Через кілька сот метрів вона наткнулася на завалу (П. Загребельний); Потужні крани підхоплювали багатотонний, щойно відбатований брухт, перекидали його на берег, там була його вже ціла заваль (О. Гончар); — Як навіть у далекі новгородські, в'ятські та брянські області щойно у травні стукає весна, ломить кригу та нівечить снігові звали, так і до воріт твоєї та моєї землі застукав дух нової правди (Юліан Опільський).
СМІ́ТНИ́К (місце, куди скидають, звозять сміття, непотріб), ЗВА́ЛИЩЕ, СМІТИ́СЬКО розм., ЗВАЛ рідше. Вороні де не літать, то на смітник сідать (прислів'я); В кутку одиноко стояла непевного кольору тумбочка, стояла, мов непотрібний мотлох, для якого не знайшлося місця на звалищі (О. Гуреїв); Люди розчищали пустир і звалище (О. Бойченко); На тісному та бридкому дворі, що видавався, наче смітисько, стояв великий гурт людей (Леся Українка).
Словник синонімів української мови