звергатися

ЗРІКА́ТИСЯ чого (відступати від кого-, чого-небудь близького, рідного і т. ін.), ВІДРІКА́ТИСЯ, ВІДМОВЛЯ́ТИСЯ від чого, ЗВЕРГА́ТИСЯ діал., ВИРІКА́ТИСЯ заст. — Док.: зректи́ся, відректи́ся, відмо́витися, зве́ргнутися, зве́ргтися, ви́ректися. Я із легенди виріс. Я гуцул. Мене топтали принци і жовніри, Та не зрікався я свого народу й віри, Стояв несхитно (Л. Забашта); Люди, що відрікаються від своєї батьківщини, відрікаються тим самим і від свого сумління (Я. Галан); Я ж бо тебе не звержуся, руський мій сардаче! (Ю. Федькович); — Посмотри лишень на чужих людей! Які у них сини: і пияки, і забіяки, а вони їх прецінь не вирікаються! (І. Франко). — Пор. 2. відступа́ти, 1. зра́джувати.

Значення в інших словниках

1. звергатися — зверга́тися дієслово недоконаного виду діал.  Орфографічний словник української мови
2. звергатися — -аюся, -аєшся, недок., звергнутися і звергтися, -гнуся, -гнешся і діал. звержуся, звержешся; мин. ч. звергся, -лася, -лося; док. 1》 книжн. Падати, звалюватися. 2》 діал. Здригатися. 3》 діал. Відрікатися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. звергатися — ЗВЕРГА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ЗВЕ́РГНУТИ¹ і ЗВЕ́РГТИСЯ, гнуся, гнешся і діал. зве́ржуся, зве́ржешся; мин. ч. зве́ргся, лася, лося; док. 1. книжн. Падати, звалюватися.  Словник української мови в 11 томах