звергтися

ЗРІКА́ТИСЯ чого (відступати від кого-, чого-небудь близького, рідного і т. ін.), ВІДРІКА́ТИСЯ, ВІДМОВЛЯ́ТИСЯ від чого, ЗВЕРГА́ТИСЯ діал., ВИРІКА́ТИСЯ заст. — Док.: зректи́ся, відректи́ся, відмо́витися, зве́ргнутися, зве́ргтися, ви́ректися. Я із легенди виріс. Я гуцул. Мене топтали принци і жовніри, Та не зрікався я свого народу й віри, Стояв несхитно (Л. Забашта); Люди, що відрікаються від своєї батьківщини, відрікаються тим самим і від свого сумління (Я. Галан); Я ж бо тебе не звержуся, руський мій сардаче! (Ю. Федькович); — Посмотри лишень на чужих людей! Які у них сини: і пияки, і забіяки, а вони їх прецінь не вирікаються! (І. Франко). — Пор. 2. відступа́ти, 1. зра́джувати.

Значення в інших словниках

1. звергтися — Звалитися вниз [IV] — перемінитися [V] задрижати, Малий Мирон аж звергся і обернув залякані оченята на старого Рябину. [”Малий Мирон” 13]; [ВЛ]  Словник з творів Івана Франка
2. звергтися — зве́ргтися дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. звергтися — див. звергатися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. звергтися — ЗВЕ́РГТИСЯ див. зверга́тися.  Словник української мови в 11 томах