звід

ЖУРАВЕ́ЛЬ (біля колодязя), ЗВІД. Високо над обгорілим зрубом криниці підіймається обгорілий журавель (А. Шиян); Тихо на селі. Хіба що.. зарипить звід десь біля колодязя, чи зареве худоба (А. Головко).

СКЛЕПІ́ННЯ (опукле перекриття, що з'єднує стіни або опори якої-небудь споруди), ЗВІД, А́РКА (брами). Учта тим часом розкішна готується в царських покоях; Попід склепінням високим оздоба нечувана сяє (М. Зеров); Тихий світ од неба ледве промикувався в маленькі віконця й тихо лився по світлицях, попід мальованими зводами (І. Нечуй-Левицький).

Значення в інших словниках

1. звід — звід іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. звід — зводу, ч. 1》 Довга жердина, пристосована над колодязем для витягування води; журавель (у 2 знач.). 2》 Зведені в одне ціле і розміщені в певному порядку тексти, документи, закони і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. звід — ЗВІД, зво́ду, ч. 1. Довга жердина, пристосована над колодязем для витягування води; журавель (у 2 знач.). У селі почало стихати; тільки де-не-де ворота заскриплять, звід здійметься (Барв., Опов..  Словник української мови в 11 томах
4. звід — Звід, зво́ду м. 1) Уничтоженіе, разореніе. Так їм на звід пішлось; не один пан у нас звівся; поживе оце, поживе, та й спустує, бур'яном поросте й двір. 2) Обманъ. Чи її щиро любиш? Бо як єї держиш у зводі, долю її загубиш. Гол. III. 392.  Словник української мови Грінченка