згодний

СХИ́ЛЬНИЙ перев. з інфін. (який має який-небудь намір, погоджується на якісь дії, вчинки і т. ін.), ЛА́ДНИЙ (ЛА́ДЕН), ЗГО́ДНИЙ, ГОТО́ВИЙ (ГОТО́В). Дехто схильний піддавати Шевченкові вірші суцільній і послідовній силаботонізації (М. Рильський); Вона була ладна попросити професора взяти й її з собою до Галаца (Ю. Смолич); (Голоси:) Коли ж се буде? Ми не згодні ждати! (Леся Українка); — А я, люди добрі, ..готовий помогти кожному з вас чим можу (М. Коцюбинський).

Значення в інших словниках

1. згодний — зго́дний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. згодний — ЗГОДНИЙ, ЗГОДЕН – ЗГІДНИЙ Згодний, згоден, -дна, -дне. Який дає, виявляє згоду комусь, солідарний з кимсь тощо. – Ви будете зараховані на історичний факультет. Згодні?..  Літературне слововживання
3. згодний — ЗГОДЕН (з ким) одної думки <�поглядів>, солідарний; (з чим) у згоді; (діяти) ладен, ладний, готов|ий|, з. готів, ід. не від того, щоб; п! ЗГІДНИЙ.  Словник синонімів Караванського
4. згодний — [згоднией] м. (на) -дному/-д(‘)н'ім, мн. -д(‘)н'і  Орфоепічний словник української мови
5. згодний — згоден, -дна, -дне. 1》 Який дає, виявляє згоду (у 1 знач.). 2》 Який має однакові з кимось погляди, дотримується того самого способу дії; солідарний з ким-небудь у чомусь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. згодний — ЗГО́ДНИЙ, ЗГО́ДЕН, дна, дне. 1. Який дає, виявляє згоду (у 1 знач.). Він повернувся швидко і повідомив, що генерал згодний прийняти делегацію (Смолич, V, 1959, 745); Наш воротар тільки мовчки потакував,— ми були згодні на все (Ю. Янов.  Словник української мови в 11 томах
7. згодний — Згодний, -а, -е = згідний.  Словник української мови Грінченка