згукуватися

ПЕРЕКЛИКА́ТИСЯ (обмінюватися вигуками, окликами, видавати по черзі крики, голосні звуки), ПЕРЕГУ́КУВАТИСЯ (ПЕРЕГУКА́ТИСЯ рідше), ЗГУ́КУВАТИСЯ, СКЛИКА́ТИСЯ (СКЛИ́КУВАТИСЯ), ПЕРЕТЬО́ХКУВАТИСЯ (про солов'їв). — Док.: перекликну́тися, перегукну́тися, згукну́тися. Сичі в гаю перекликались, Та ясен раз у раз скрипів (Т. Шевченко); У лісі дзвінко перегукуються жовтобокі синиці (Ю. Збанацький); Паничі почали згукуватись з човнів, неначе вони були в лісі (І. Нечуй-Левицький); Скликаються в траві деркачі, ловлять намоклих коників (К. Гордієнко); Солов'ї, ці невтомні співці весни і кохання, задиристо перетьохкуються у вербах (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. згукуватися — згу́куватися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. згукуватися — див. кликати; кричати  Словник синонімів Вусика
3. згукуватися — -уюся, -уєшся, недок., згукнутися, -нуся, -нешся, док. Криком давати знати про себе один одному; перегукуватися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. згукуватися — ЗГУ́КУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ЗГУКНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док. Криком давати знати про себе один одному; перегукуватися. Паничі почали згукуватись з човнів, неначе вони були в лісі (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах