здавен-давна

ЗДА́ВНА (з давніх часів), ВІДДА́ВНА, СПРАДА́ВНА підсил., З ДА́ВНІХ-ДАВЕ́Н підсил., З ДА́ВНЬОГО-ДА́ВНА підсил., ЗДАВЕ́Н розм., ЗРО́ДУ підсил. розм., ЗРО́ДУ-ВІ́КУ (ЗРО́ДУ-ЗВІ́КУ) підсил. розм., ЗДАВЕ́Н-ДА́ВНА діал., ЗДА́ВНУ діал., СПОЗАДА́ВНА (СПОЗАДА́ВНЯ) рідко. Очеретом тут здавна вкривають хати, з очерету господар ставить довкола садиби лісу-загорожу (О. Гончар); З давніх-давен через село Медвин пролягає лебединий шлях (М. Стельмах); Був собі дід та баба. З давнього-давна, у гаї над ставом, Удвох собі на хуторі жили (Т. Шевченко); Здавен було марю: коли б мені сила, то я б у той храм таємничий вступила, де світять крізь пітьму науки дива (Леся Українка); Так здобув народ свободу, що про неї мріяв зроду (Л. Первомайський); Здавен-давна він привик, що його серце стискається при в'їзді в руське село (І. Франко); Хіба ж ти не помітив по ній, що вона й здавну навіжена була? (Марко Вовчок); Був у нас мальований глечик для води, спозадавня був (С. Васильченко). — Пор. 2. давно́, споконві́ку.

Значення в інших словниках

1. здавен-давна — здаве́н-да́вна прислівник незмінювана словникова одиниця діал.  Орфографічний словник української мови
2. здавен-давна — див. здавна  Словник синонімів Вусика
3. здавен-давна — присл., діал. Здавна.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. здавен-давна — Здаве́н-да́вна, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. здавен-давна — ЗДАВЕ́Н-ДА́ВНА, присл., діал. Здавна. Здавен-давна він привик, що його серце стискається при в’їзді в руське село (Фр., VII, 1951, 290).  Словник української мови в 11 томах