здатися
I. ЗДАВА́ТИСЯ (припиняючи опір, визнавати себе переможеним), КАПІТУЛЮВА́ТИ, ПІДДАВА́ТИСЯ, ВІДДАВА́ТИСЯ рідше, ПЕРЕДАВА́ТИСЯ заст. — Док.: зда́тися, капітулюва́ти, підда́тися, відда́тися, переда́тися. Есесівці боронилися вперто, здавалися неохоче (О. Гончар); Стоїть на танку.. капітан Червоної Армії з білим прапорцем парламентарія, котрий приймав у полон солдатів, що капітулювали (П. Автомонов); Ворог лізе, кров нашу п'є, а ми все-таки не піддаємось (А. Хижняк); Він розумів, що добровільно віддається в руки хижака, і вірив, що це лише тимчасово (М. Ю. Тарновський); Дома, в Галичині, він за вчителя був, а потім на війну його забрали, та він передався до полону (А. Головко).
ПОСИЛА́ТИСЯ (вказувати на когось як на свідка чи авторитет, на щось як аргумент для підтвердження своїх слів, виправдання дій тощо), ПОКЛИКА́ТИСЯ, ЗДАВА́ТИСЯ діал. — Док.: посла́тися, покли́катися, зда́тися. Більш як сто років на Потебню посилається та цікавиться його ідеями велика кількість авторів (з журналу); Коли я раз попробував бути премудрим і покликатися на свою рівність перед законом, то дістав позаушника (І. Франко); Вони здаються на Гоголя, що він пише не по-своєму, а по-московському, або на Вальтер-Скотта, що й той не по-своєму писав (Т. Шевченко).
II. ЗДАВА́ТИСЯ (справляти якесь враження, мати в чиїйсь уяві той чи інший образ), БА́ЧИТИСЯ, ВБАЧА́ТИСЯ (УБАЧА́ТИСЯ), ВИДАВА́ТИСЯ, УВИЖА́ТИСЯ (ВВИЖА́ТИСЯ), ПОКА́ЗУВАТИСЯ, УВАЖА́ТИСЯ (ВВАЖА́ТИСЯ) рідко. — Док.: зда́тися, ви́датися, показа́тися, пома́ритися, пови́дітися. Цей плечистий майор з сірими розумними очима здавався їм всемогутнім заступником, який все може, досить тільки звернутись до нього (О. Гончар); Земля бачилась їм на всіх румбах від Сяну до Владивостока, від Мурманська до Балаклави (В. Кучер); Правдиво ж, мабуть, кажуть, що якими б рідними не вбачались свекор та свекруха, а нарешті невістка їм все-таки чужа... (М. Кропивницький); Університет видавався мені за казковий світ, у якому вчаться незвичайні люди (П. Панч); Грому і блискавки він боїться, а веселку любить, вона йому ввижається дівчиною, яка вбрала свій вінок різнобарвними стрічками (М. Стельмах); Високий, тонкий станом, він показався Онисі через шибки ще кращим (І. Нечуй-Левицький); Мені повиділося в тій хвилі, що якийсь дивний.. усміх заграв на лиці хлопця (І. Франко).
ЗНАДОБИ́ТИСЯ (виявитися, стати придатним, необхідним), ЗГОДИ́ТИСЯ, ПРИГОДИ́ТИСЯ, ПРИДА́ТИСЯ, ПІДІЙТИ́, ЗДА́ТИСЯ розм. В ті дні Марія ще не знала, як знадобиться їй потім стрілецька справа (В. Кучер); Що взяв за юних літ, на старості згодиться: Наука, звичаї, традиції міцні... (переклад М. Рильського); — Ви заходьте, Іване.. У нас при газеті є гурток робітничої самоосвіти, там ви ой ще як пригодилися б (П. Колесник); От коли придалася Юрчикові викохана силонька! (Г. Хоткевич); Коли їла (Маланка) яблуко, обережно вибирала зернятка і сушила на вікні. Воно здасться (М. Коцюбинський). — Пор. I. 1. годи́тися.
Словник синонімів української мови