здрімати

ДРІМА́ТИ (перебувати в напівсонному стані), КУНЯ́ТИ розм., КЛЮВА́ТИ НО́СОМ розм.; ПРИДРІ́МУВАТИ розм. (потроху). — Док.: здріма́ти, здрімну́ти, придріма́ти, придрімну́ти. Зінька куняла, дрімала, носом удила рибу, вже навіть засинала, і їй почали верзтися якісь сни (І. Нечуй-Левицький); Хто носом клював, хто спроквола дрімав, а деякі — отам упав, отам і на всі заставки хропака давав (О. Ковінька); Терезка сиділа біля сина, який трохи придрімнув на ліжку (М. Томчаній). — Пор. спа́ти.

Значення в інших словниках

1. здрімати — здріма́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. здрімати — -аю, -аєш, док., розм. Те саме, що задрімати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. здрімати — Здріма́ти, -ма́ю, -ма́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. здрімати — ЗДРІМА́ТИ, а́ю, а́єш, док., розм. Те саме, що задріма́ти. — П’яту ніч не спимо, не гасило світла, пильнуєм, щоб не здрімати (Коцюб., II, 1955, 79).  Словник української мови в 11 томах
5. здрімати — Здріма́ти, -ма́ю, -єш и здріматися, -маюся, -єшся гл. Задремать. Хто програв, той чорта (не тепер на споминки) здрімає. Г. Арт. (О. 1861. III. 83). Нігди би-м ся не здрімала, хоць би й день біленький, коби сидів коло мене хлопець молоденький. Чуб. V. 125. А здрімавшись, — заснув кріпко. Млак. 77.  Словник української мови Грінченка