здутий

НАБРЯ́КЛИЙ (про частини тіла, кровоносні судини, шрам і т. ін. — збільшений в об'ємі від припливу крові, молока тощо), НАБУ́ХЛИЙ, НАПУ́ХЛИЙ, РОЗБУ́ХЛИЙ підсил., НАБУБНЯ́ВІЛИЙ розм.; ПУ́ХЛИЙ, НАДУ́ТИЙ, ЗДУ́ТИЙ (про кровоносні судини — звичайно від напруження). Щоки обвислі, ..а під сірими, виразними та гострими очима набряклі "мішки" (В. Козаченко); Її стрункі дівочі ноги.. стоять поруч з Варчиними бугрувато-важкими, в темних вузлах набухлих вен (О. Гончар); Тканина присохла до напухлих рубців, завдаючи йому нестерпного болю (З. Тулуб); Набрала (Ганка) снігу, розтерла руки, сині, набубнявілі шрами (Б. Харчук); Я дивлюсь на їх обвітрені обличчя, на різні зморшки і здуті вени на руках (О. Довженко). — Пор. опу́хлий.

Значення в інших словниках

1. здутий — зду́тий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. здутий — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до здути. 2》 у знач. прикм.Збільшений в об'ємі, набряклий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. здутий — ЗДУ́ТИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до зду́ти. Вони [хлопці] ще раз перезирнулись і, мов здуті вітром, понеслися в село (Панч, II, 1956, 136). 2. у знач. прикм. Збільшений в об’ємі, набряклий. Під повіткою лежала здута, мов гора, руда корова (Дн.  Словник української мови в 11 томах