змокріти
НАМО́КНУТИ (НАМО́КТИ) (просочившись, покрившись вологою, водою тощо, стати вологим, мокрим), ПРОМО́КНУТИ (ПРОМО́КТИ) підсил., ВИ́МОКНУТИ (ВИ́МОКТИ) підсил.; ЗМО́КНУТИ (ЗМО́КТИ) підсил. (перев. про істоти); ЗАМО́КНУТИ (ЗАМО́КТИ) (перев. про неживі предмети); ОБМО́КНУТИ (ОБМО́КТИ) (перев. про істоти — з різних боків); ЗАМОЧИ́ТИСЯ розм., НАМОЧИ́ТИСЯ розм., ОБМОЧИ́ТИСЯ розм. (про людей); ПРОМОЧИ́ТИСЯ (просякнути якоюсь рідиною); ЗВОЛО́ЖИТИСЯ, ЗВОЛОЖНІ́ТИ, ЗВОГЧІ́ТИ рідше, ВІДВОЛО́ЖИТИСЯ, ВІДВОЛО́ГНУТИ (ВІДВОЛО́ГТИ) (стати вогким, вологим від чого-небудь); ЗМОКРІ́ТИ (просочившись водою, вологою, потом, стати мокрим); ПРОМОКРІ́ТИ (перев. про неживий предмет — змокріти); ПІДМО́КНУТИ (місцями, трохи або знизу). — Недок.: намока́ти, мо́кнути (мо́кти), промока́ти, вимока́ти, обмока́ти, змока́ти, замока́ти, замо́чуватися, намо́чуватися, обмо́чуватися, мочи́тися розм. рідше промо́чуватися, зволо́жуватися, відволо́жуватися, мокрі́ти, підмока́ти. Все дужче намокала шинель (А. Шиян); Катерина вся промокла, промерзла, іде по липкій багнюці (С. Чорнобривець); Заєць вимок під дощем. Заєць плаче під кущем (Л. Первомайський); Бігала по селу, змокла, на качан змерзла (М. Коцюбинський); Замокли сухарі, і цукор одмокрів (М. Рильський); — Та скакай сміливо! Як трохи замочишся, то висохнеш, — сміявся Михалчевський з другого берега (І. Нечуй-Левицький); (Левко:) Ач, як намочився, хоч викручуй!.. (Харко:) У ярмарку був!.. (М. Кропивницький); Скочив дрозд у калюжу, у воді обмочився (І. Франко); Після грози з дощем.. повітря зволожилось (В. Гжицький); Ніна сиділа приголомшена, почувала, як у неї зволожніли пальці (О. Гуреїв); Дощ позаливав усе: порох звогчів, мушкети не беруть (Я. Качура); Он і покрівля на шопі прогнила, взимку дрова відволожаться (А. Хорунжий); Сіно відвологло й поїло повітря багатими пахощами (І. Чендей); Піт стікав у нього по щоках на підборіддя, волосся на голові змокріло й злиплось (В. Козаченко); Марія глянула на стелю. От бач, і знову помокріла (І. Цюпа). — Пор. розмока́ти.
ПОТІ́ТИ (покриватися потом, виділяти піт), ПІТНІ́ТИ, ПРОПОТІВА́ТИ, МОКРІ́ТИ, УПРІВА́ТИ (ВПРІВА́ТИ), ПРІ́ТИ розм., УПА́РЮВАТИСЯ (ВПА́РЮВАТИСЯ) розм., ЗОПРІВА́ТИ розм. — Док.: употі́ти (впоті́ти), споті́ти, спітні́ти, пропоті́ти, змокрі́ти, упрі́ти (впрі́ти), упа́ритися (впа́ритися), зопрі́ти (зіпрі́ти). Вулкан потіє і трудиться, Всіх лає, б'є, пужа, яриться, К роботі приганя майстрів (І. Котляревський); В Річинського пітніли руки навіть крізь рукавички, але пригортав Олену міцно (Ірина Вільде); — Скоро ти пропотієш, а там, дивись, і стане легше... (Вас. Шевчук); По коліно в болоті грузне кінь, в натузі везе кладь, мокріє, лисніє (К. Гордієнко); Саїд згадав Кампир-Рават і тих же дехканів, що, впріваючи, відкочували вагонетки або кайлували скелю (І. Ле); Петро мовчав та тільки прів і червонівся (Лесь Мартович); — Геть чисто впарився, сину, — жалівся він Цигулі. — Коли ж мало не всю худобу звели. Давайте на підмогу (А. Головко); Зопрівши від натуги, він протиснувся, нарешті, всередину, але.. побачити нічого не міг: спереду стояла глуха стіна широких спин (П. Панч).
Словник синонімів української мови