змудріти

ПОРОЗУМНІ́ШАТИ (набратися розуму, стати розумнішим, розсудливішим, досвідченішим тощо), ПОРОЗУМНІ́ТИ рідше, УРОЗУМІ́ТИ (ВРОЗУМІ́ТИ) заст., ЗМУДРІ́ТИ діал. — Недок.: розумні́шати, розумні́ти, мудрі́ти. — Хоч посиджу на тому місці, де розумний чоловік сидів. Може, й сам порозумнішаю (Григорій Тютюнник); Мені дуже хотілося ходити до школи, але тато і мама не пускали. — Порозумній трохи, — казав батько. — Навіщо дурному та школа? (В. Минко); От, як трошки урозуміла, мати і почала їй показувати, як що робити (Г. Квітка-Основ'яненко); І мовить (стрілець): "Добре, пташко! Коли з твоїх наук Я хоч що-то змудрію, Тебе пущу я з рук" (І. Франко).

Значення в інших словниках

1. змудріти — змудрі́ти дієслово доконаного виду діал.  Орфографічний словник української мови
2. змудріти — -ію, -ієш, док., діал. Порозумнішати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. змудріти — ЗМУДРІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., діал. Порозумнішати. — Ти, синку, тут так змудрів, що й татові перестав вірити! — сказав [Івоніка] за малу хвилину (Коб., II, 1956, 106).  Словник української мови в 11 томах