змурувати

МУРУВА́ТИ (споруджувати щось з каменю, цегли), ВИКЛАДА́ТИ, КЛА́СТИ розм. — Док.: змурува́ти, ви́мурувати. Він пригадав, як на заводі муляри мурували стіни нового корпусу (С. Чорнобривець); Тут було людно — хлопці й дівчата викладали стіну (О. Донченко); Старий пічник Павло Рябусь. ..Прийшов, сусідом поселивсь Із дівчиною Варею І печі класти розпочав (П. Воронько).

Значення в інших словниках

1. змурувати — змурува́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. змурувати — -ую, -уєш, перех. Док. до мурувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. змурувати — ЗМУРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, перех. Док. до мурува́ти. Заруба пояснив: — Вони на пенсії вже, але добрі пічники. Таку тобі піч змурують, що в усій окрузі не знайдеш (Кучер, Трудна любов, 1960, 408); Змурував Ярило і той панський дім...  Словник української мови в 11 томах
4. змурувати — Змурувати, -ру́ю, -єш гл. Построить (изъ камня, кирпича); соорудить. Змурував високу башту. Грин. І. 128. Оце змурував Спаса. Ном. 14223.  Словник української мови Грінченка