знущальний
НАСМІ́ШКУВАТИЙ (який містить у собі або виражає насмішку), ГЛУЗЛИ́ВИЙ, ПОСМІ́ШКУВАТИЙ розм., СМІШКУВА́ТИЙ розм.; ІРОНІ́ЧНИЙ (який виражає іронію); ГЛУМЛИ́ВИЙ, ЗНУЩА́ЛЬНИЙ (який виражає глум, знущання); ЄХИ́ДНИЙ, САРКАСТИ́ЧНИЙ (сповнений злісної, в'їдливої іронії); САРДОНІ́ЧНИЙ, МЕФІСТО́ФЕЛЬСЬКИЙ (перев. про сміх, посмішку). Насмішкуваті очі на нервовому сильному обличчі дивилися гостро й осудливо (С. Журахович); Калерія приховано посміхнулася, але Петро дуже добре помітив цю коротку глузливу гримаску (В. Собко); Стояв (дід) обіч нього і щось нишпорив у скалі, коли-не-коли звертаючи на нього смішкуватий погляд (І. Франко); Навіть на плацу під сухий і заглушливий тріск барабанів народжувалися в ньому (Шевченкові) іронічні рядки в ритм цим клятим барабанам (З. Тулуб); Серед населення полинув глумливий поговір — капут німцям, замерзати стали фрици (Д. Бедзик); Сміх той був не тільки заперечливий, але й знущальний щодо пропозиції Захара (І. Ле). — Пор. 1. дошку́льний.
Словник синонімів української мови