зрадницький

ЗРАДЛИ́ВИЙ (здатний на зраду, на підступний, віроломний вчинок; властивий зрадникові), ЗРА́ДНИЦЬКИЙ, ЗРА́ДНИЙ рідко; ВІРОЛО́МНИЙ (який порушує обіцянку, зобов'язання); ПРОДА́ЖНИЙ (якого можна підкупити). Коли їх (паліїв війни) слуги, плазуни зрадливі, Підіймуть руки на всесвітню правду, На дружбу нашу чисту, — горе їм! (М. Рильський); О ноче! Зрадний твій покров, Лукава ти, весняна ноче! (М. Рильський); Клятва в тебе віроломна, Дружба в тебе лицемірна (С. Воскрекасенко).

Значення в інших словниках

1. зрадницький — зра́дницький прикметник  Орфографічний словник української мови
2. зрадницький — Підступний, віроломний, запроданський, ренегатський, яничарський, (поцілунок) Юдин, сов. Іудин; коляборантський; пор. ЗРАДЛИВИЙ.  Словник синонімів Караванського
3. зрадницький — -а, -е. 1》 Прикм. до зрадник. || Здійснюваний зрадником. || В якому наявна зрада, який має підступний, віроломний зміст. 2》 перен. Який криє в собі несподівану небезпеку. || Який виказує, виявляє те, що хотілося б приховати, затаїти. || На якого не можна покластися; ненадійний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. зрадницький — Зра́дницький, -ка, -ке  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. зрадницький — ЗРА́ДНИЦЬКИЙ, а, е. 1. Прикм. до зра́дник. [Юда:] Дедалі про зрадників почав [Мессія] заводить річ: чи руку покладу на стіл — він каже: — Ось зрадницька рука побіля мене (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах