корпус
ТУ́ЛУБ (тіло людини або тварини без голови й кінцівок), КО́РПУС, ТОРС, ТІ́ЛО, СТАН (людини). Чорний приношений кожух охляп звисав на його кремезному й дужому тулубі (Г. Косинка); Костецький засміявся несподівано дзвінко, одхиляючись усім корпусом назад (Л. Первомайський); Орлюк стояв.. з забинтованим голим торсом (О. Довженко); Швачка встала, випростала свій зігнутий стан (Леся Українка).
КАРКА́С (металева або дерев'яна основа якоїсь речі, споруди, машини тощо), КІСТЯ́К, СКЕЛЕ́Т, КОРО́БКА (основа будівлі); О́СТОВ (внутрішня опорна частина споруди, установки і т. ін.); КО́РПУС (основа чи оболонка машини, механізму тощо). Прозорі каркаси майбутніх заводів — як величезні степові елінги на горизонті (Ю. Яновський); Дерев'яний каркас засолювального сараю, з якого зняли брезентове покриття, стояв сиротливо, біліючи тонкими кроквами (І. Багмут); Вони йшли поміж садків, у яких чорніли кістяки спалених хатів (Є. Гуцало); Видно було кілька обпалених війною коробок, біля них теж уже йшла робота, і весь Хрещатик скидався на дільницю якогось величезного будівництва (В. Собко); Громов надписує ящик своїми ініціалами. Таку ж позначку він робить і на остові свого верстата, що його допіру зняли з фундаменту (В. Кучер); Рухались також усі інші частини машини.., блискучі залізні дрюки то висувались наперед, то подавалися в глибину корпусу (І. Франко).
Словник синонімів української мови