круговина

I. КРУГ ім. (площина, обмежена замкненою кривою лінією, всі точки якої однаково віддалені від центра; предмет такої форми тощо), КРУЖА́ЛО, КО́ЛО, КРУГОВИ́НА (ділянка, схожа на таку площу). Сміялися озер круги, Степи, діброви і долини (Я. Щоголів); Знов почав (Антосьо) танцювать; аж кружало витоптав, танцюючи на.. долівці (А. Свидницький); Ой зійди, зійди, ясен місяцю, як млиновеє коло (пісня); Біліє пісок на круговині, що вирівняно перед верандою (С. Васильченко).

Значення в інших словниках

1. круговина — кругови́на іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. круговина — -и, ж. Ділянка якоїсь поверхні, формою схожа на коло, круг (у 1 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. круговина — КРУГОВИ́НА, и, ж. Те саме, що круг¹ 2. Біліє пісок на круговині, що вирівняно перед верандою (С. Васильченко); На початку травня в степу можна бачити круговини півника кримського (з наук. літ.).  Словник української мови у 20 томах
4. круговина — КРУГОВИ́НА, и, ж. Ділянка якоїсь поверхні, формою схожа на коло, круг (у 1 знач.). Біліє пісок на круговині, що вирівняно перед верандою (Вас., II, 1959, 60); На початку травня [в степу] можна бачити круговини півника кримського (Укр. бот. ж., XIII, 2, 1956, 20).  Словник української мови в 11 томах